16 липня 1944 року, фінський порт Котка. Поки радянські пікірувальники відволікали на себе зенітну артилерію супротивника, над водою до мети прорвалася пара швидкісних двомоторних літаків, кожен з яких ніс на зовнішній підвісці бомбу в 1000 кг. Після скидання бомби зрикошетували від поверхні моря і вдарили в борт німецького крейсера ППО "Ніобе", який став найбільшим бойовим кораблем, потопленим радянською авіацією у роки Другої світової війни. Щоправда, льотчики-топмачтовики ВПС Балтійського флоту, що знищили його, літали на бомбардувальниках американського виробництва - Douglas A-20, більш відомих у нас під англійською назвою "Бостон".Створювався як важкий штурмовик, у роки Другої Світової цей літак воював у ВПС США, Франції. Англії, Австралії, але більшість випущених машин, понад 3000, по ленд-лізу потрапила до СРСР. У СРСР і своїх штурмовиків вистачало, причому їх бронювання було не рівня американському, тому А-20 використовувалися як ближні бомбардувальники, торпедоносці, важкі винищувачі - так, перша в СРСР дивізія нічних перехоплювачів, оснащених радіолокаторами, літала саме на "Бостонах". І в усіх цих іпостасях А-20 виявився на диво хороший, заслуживши найприємніші відгуки "сталінських соколів" і залишивши по собі добру пам'ять.Нова книга провідного історика авіації віддає належне цим "червонозоряним американцям", які відзначилися на всіх флотах та всіх фронтах Другої світової - від Сталінграда до Берліна.